Словник української мови (1927)/зайвина

by Борис Грінченко

◀ зайвий

Словник української мови Борис Грінченко З зайвина

зайво ▶

Київ: Горно, 1927

Зайвина́, ни́, ж. 1) Излишек, избыток. Слава богу, що хліба є у зайвину. Борз. у. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. Васильк. у. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. Васильк. у. 2) Запас. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Козел. у. Ум. За́йвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить. Васильк. у.