Словник української мови (1927)/закал
| ◀ закакати | Словник української мови З закал |
закаламутити ▶ |
|
Зака́л, лу, м., и зака́ла, ли, ж. 1) В хлебе: закал, нерыхлый слой хлеба над нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Федьк. I. 93. Ум. Зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець. Ном. № 12283.