Словник української мови (1927)/заклякати
| ◀ закля | Словник української мови З заклякати |
закляклий ▶ |
|
Закляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, кну, неш, гл. 1) Окоченевать, окоченеть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. 2) Отвердевать, отвердеть. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. I. 111.