Словник української мови (1927)/закорючити
| ◀ закорчавіти | Словник української мови З закорючити |
закорючувати ▶ |
|
Закорю́чувати, чую, єш, сов. в. закорю́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть крючком. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. М. Пр. 156.
| ◀ закорчавіти | Словник української мови Борис Грінченко З закорючити |
закорючувати ▶ |
|
Словник української мови — З
закорючити
Борис Грінченко
1927
Закорю́чувати, чую, єш, сов. в. закорю́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть крючком. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. М. Пр. 156.