Словник української мови (1927)/закорючувати
| ◀ закорючити | Словник української мови З закорючувати |
закосити ▶ |
|
Закорю́чувати, чую, єш, сов. в. закорю́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть крючком. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. М. Пр. 156.
| ◀ закорючити | Словник української мови Борис Грінченко З закорючувати |
закосити ▶ |
|
Словник української мови — З
закорючувати
Борис Грінченко
1927
Закорю́чувати, чую, єш, сов. в. закорю́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть крючком. Банькатий, з закорюченим носом. Стор. М. Пр. 156.