Словник української мови (1927)/залаяти

by Борис Грінченко

◀ залащитися

Словник української мови Борис Грінченко З залаяти

залаятися ▶

Київ: Горно, 1927

Зала́яти, ла́ю, єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Уман. у. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Котл. Ен. I. 32. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма! Чуб. III. 426.