Словник української мови (1927)/занепалий

by Борис Грінченко

◀ занепадати

Словник української мови Борис Грінченко З занепалий

занепокоєно ▶

Київ: Горно, 1927

Занепа́лий, а, е. 1) Слабого здоровья, с надорванным здоровьем. Я убогий, занепалий од самої молодости. К. Псал. 203. Його жінка така замліла та занепала. Мир. Пов. II. 53. *2) Пришедший в упадок.