Словник української мови (1927)/занепокоювати

by Борис Грінченко

◀ занепокоєння

Словник української мови Борис Грінченко З занепокоювати

занепокоюватися ▶

Київ: Горно, 1927

*Занепоко́ювати, ко́юю, єш, сов. в. занепоко́їти, ко́ю, єш, гл. Беспокоить, обеспокоить. Вигляд Антона занепокоїв Марту. Коцюб.