Словник української мови (1927)/занепокоюватися

by Борис Грінченко

◀ занепокоювати

Словник української мови Борис Грінченко З занепокоюватися

занепасти ▶

Київ: Горно, 1927

*Занепоко́юватися, ко́ююся, єшся, сов. в. занепоко́їтися, ко́юся, єшся, гл. Беспокоиться, обеспокоиться. Зажурилась тоді Горпина, навспражки занепокоїлась. Л. Янов.