Словник української мови (1927)/заночувати
| ◀ занотовувати | Словник української мови З заночувати |
зануда ▶ |
|
Заночува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. II. 87. 2) О девушке или парне: лечь спать с кем (на посиделках). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165. 3) *— кого́. Сл. Нік. Принять на ночлег. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. I. 153.