Словник української мови (1927)/занудитися
| ◀ занудити | Словник української мови З занудитися |
занудний ▶ |
|
Зану́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Затосковать, заскучать. Од болести прохожуся, од любови занужуся. Лавр. 141. 2) Ли́хом зануди́тися. Напасть тоске, хандре. Десь моєму панові лихом занудилось, що з Хмельницьким гуляти схотілось. Макс. (1849). 66.