Словник української мови (1927)/занудити
| ◀ зануда | Словник української мови З занудити |
занудитися ▶ |
|
Зану́ди́ти, джу́, диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудила. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197. 2) Безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68. *Зану́дило його́. Ему стало тошно, его затошнило. Херс. Нік.