Словник української мови (1927)/запаморочити

by Борис Грінченко

◀ запаморока

Словник української мови Борис Грінченко З запаморочити

запаморочитися ▶

Київ: Горно, 1927

Запа́морочити, чу, чиш, гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.