Словник української мови (1927)/запона

by Борис Грінченко

◀ запомогтися

Словник української мови Борис Грінченко З запона

запопадати ▶

Київ: Горно, 1927

Запо́на, ни, ж. 1) Полог, занавеска. На вікнах… запони. Мир. Пов. II. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. I. 120. 2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46. 3) Препятствие, помеха. Каменец. у. Ум. Запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою… У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. I. 160.