Словник української мови (1927)/запоручити
| ◀ запоручений | Словник української мови З запоручити |
запоряд ▶ |
|
Запоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручить.
| ◀ запоручений | Словник української мови Борис Грінченко З запоручити |
запоряд ▶ |
|
Словник української мови — З
запоручити
Борис Грінченко
1927
Запоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручить.