Словник української мови (1927)/запрещати

by Борис Грінченко

◀ запретити

Словник української мови Борис Грінченко З запрещати

запрещатися ▶

Київ: Горно, 1927

Запреща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запрети́ти, щу́, ти́ш, гл. Удерживать, удержать. Людям язика не запретиш. Ном. № 6984.