Словник української мови (1927)/запрещатися
| ◀ запрещати | Словник української мови З запрещатися |
запридух ▶ |
|
Запреща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. запрети́тися, щу́ся, ти́шся, гл. Отрекаться, отречься. Оддай три карбованці! Так він запретивсь: ні, каже, я не брав та й годі! Харьк.