Словник української мови (1927)/запропадати
| ◀ запромінитися | Словник української мови З запропадати |
запропадатися ▶ |
|
Запропада́ти, да́ю, єш, сов. в. запропа́сти, паду́, де́ш, гл. Совершенно пропадать, пропасть. Бодай тії гуси марно запропали. Чуб. V. 258.