Словник української мови (1927)/запрохати
| ◀ запрохання | Словник української мови З запрохати |
запрохувати ▶ |
|
Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запро́шувати, запроси́ти. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.