Словник української мови (1927)/запрохувати

by Борис Грінченко

◀ запрохати

Словник української мови Борис Грінченко З запрохувати

запрошувати ▶

Київ: Горно, 1927

Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запро́шувати, запроси́ти. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.