Словник української мови (1927)/запручувати

by Борис Грінченко

◀ запручатися

Словник української мови Борис Грінченко З запручувати

запряг ▶

Київ: Горно, 1927

Запру́чувати, чую, єш, сов. в. запрути́ти, пручу́, тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, заделывать, заделать дыру в плетне. 2) = Зацурува́ти. *3) Запросить, заломить (цену). Сл. Нік.