Словник української мови (1927)/запізнаватися

by Борис Грінченко

◀ запізнавати

Словник української мови Борис Грінченко З запізнаватися

запізнений ▶

Київ: Горно, 1927

Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнава́тися, зазна́тися. 1) З козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. I. 215.