Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/зарути

Матеріал з Вікіджерел

Зару́ти, ру́ю, єш, гл. Зареветь. Заруй, туре, буйний туре, буковинський туре! Федьк. (Ватра, 104). *Зарув австрійський наш орел. Федьк.