Словник української мови (1927)/зарібкувати
| ◀ заріб | Словник української мови З зарібкувати |
зарібний ▶ |
|
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, иметь заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.
| ◀ заріб | Словник української мови Борис Грінченко З зарібкувати |
зарібний ▶ |
|
Словник української мови — З
зарібкувати
Борис Грінченко
1927
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, иметь заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.