Словник української мови (1927)/зарібний
| ◀ зарібкувати | Словник української мови З зарібний |
зарібник ▶ |
|
Зарі́бний, а, е. Живущий заработками; нанимающийся. Я чоловік зарібний. НВол. у.
| ◀ зарібкувати | Словник української мови Борис Грінченко З зарібний |
зарібник ▶ |
|
Словник української мови — З
зарібний
Борис Грінченко
1927
Зарі́бний, а, е. Живущий заработками; нанимающийся. Я чоловік зарібний. НВол. у.