Словник української мови (1927)/засвідчення

by Борис Грінченко

◀ засвистати

Словник української мови Борис Грінченко З засвідчення

засвідчити ▶

Київ: Горно, 1927

Засві́дче́ння, ня, с. Засвидетельствование, свидетельство, удостоверение. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. НВолын. у.