Словник української мови (1927)/засвідчити
| ◀ засвідчення | Словник української мови З засвідчити |
засвідчувати ▶ |
|
Засві́дчувати, чую, єш, сов. в. засві́дчити, чу, чиш, гл. Свидетельствовать, засвидетельствовать.
| ◀ засвідчення | Словник української мови Борис Грінченко З засвідчити |
засвідчувати ▶ |
|
Словник української мови — З
засвідчити
Борис Грінченко
1927
Засві́дчувати, чую, єш, сов. в. засві́дчити, чу, чиш, гл. Свидетельствовать, засвидетельствовать.