Словник української мови (1927)/засвітати
| ◀ засвідчувати | Словник української мови З засвітати |
засвітити ▶ |
|
Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Светать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.
| ◀ засвідчувати | Словник української мови Борис Грінченко З засвітати |
засвітити ▶ |
|
Словник української мови — З
засвітати
Борис Грінченко
1927
Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Светать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.