Словник української мови (1927)/заснічувати
| ◀ засніток | Словник української мови З заснічувати |
заснічуватися ▶ |
|
Засні́чувати, чую, єш, сов. в. засніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Засыпа̀ть, засыпать, забить (чем-либо сыпучим). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею в могиле. Г. Барв. 78. 2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.