Словник української мови (1927)/заснічуватися
| ◀ заснічувати | Словник української мови З заснічуватися |
засновання ▶ |
|
Засні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засніти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Зарождаться, зародиться. І не засніти́лось на це (кому́). Нет этого и признаков, и не начиналось. Минуло їх (років) аж п'ять, а на щастя сиротам і не заснітилось. Св. Л. 112. 2) Покрываться, покрыться головней зерновой (Uredo segetum). Збіжжя заснітилося. Вх. Пч. I. 13. 3) Закупориваться, закупориться (о гнойной ране), забиться гноем. Оце рана заснітилася, так гній і не витіка. Лебед. у. Нарве палець, витече трохи гною, знов заснітиться та й болить. Лебед. у. Заснітився гній у вусі. *4) Покрываться плесенью, заплесневеть. Сл. Яворн. *5) Приходить в упадок, портиться, испортиться.