Словник української мови (1927)/заставати
| ◀ застава | Словник української мови З заставати |
заставити ▶ |
|
Застава́ти, застаю́, є́ш, сов. в. заста́ти, ста́ну, неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Чуб. III. 134. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб. V. 118.