Словник української мови (1927)/засторчити
| ◀ засторцювати | Словник української мови З засторчити |
застосовувати ▶ |
|
Засторчи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Застроми́ти. В болото вершу засторчив. Греб. 369. *2) = Засторцюва́ти 2.
| ◀ засторцювати | Словник української мови Борис Грінченко З засторчити |
застосовувати ▶ |
|
Словник української мови — З
засторчити
Борис Грінченко
1927
Засторчи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Застроми́ти. В болото вершу засторчив. Греб. 369. *2) = Засторцюва́ти 2.