Словник української мови (1927)/застрявати
| ◀ заструплюватися | Словник української мови З застрявати |
застряглий ▶ |
|
Застрява́ти, ряю́, є́ш и застряга́ти, га́ю, єш, сов. в. застря́ти, ря́ну, неш и застря́гти, гну, неш, гл. Застревать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. II. 46. З… лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Левиц. I. 162. Піде собі у двір, та там і застрягне. Св. Л. 246.