Словник української мови (1927)/застукати

by Борис Грінченко

◀ застужати

Словник української мови Борис Грінченко З застукати

застукотіти ▶

Київ: Горно, 1927

Засту́кати, каю, єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. I. 46.