Словник української мови (1927)/застукотіти
| ◀ застукати | Словник української мови З застукотіти |
застум ▶ |
|
Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129. 2) О сердце: забиться. Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.