Словник української мови (1927)/зась
| ◀ засцяти | Словник української мови З зась |
засябрувати ▶ |
|
Зась! *и за́ськи! меж., выражающее запрещение: нельзя! не сметь! Що попові можна, то дякові зась! Ном. № 1004. Очима їж, а рукам зась! Ном. № 3822. Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Мл. л. зб. 47. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Чуб. V. 1114. *Заськи до моєї запаски. Н. посл. Иногда употребляется в виде существительного: Цить, бо пику натовчу!… А зася до пики ти не знаєш? Гринч. II. 165.