Словник української мови (1927)/затинчливий
| ◀ затинчивий | Словник української мови З затинчливий |
затирати ▶ |
|
Зати́нчивий и зати́нчливий, а, е. Не поддающийся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.