Словник української мови (1927)/затирати
| ◀ затинчливий | Словник української мови З затирати |
затираха ▶ |
|
Затира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зате́рти, тру́, ре́ш, гл. 1) Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. 2) Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням… він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152. 3) — ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки… потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205. *А вороги наші бачать це й тільки руки затирають. Лепкий. 4) Делать затор. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 5) У бочаров: прорезывать на нижней части клепок полосу или вырезку для вставки дна. Сумск. у. Шух. I. 250. 6) Только несов. в. Есть с аппетитом. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 7) — борщ = Заправля́ти 1.