Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/затиркотати

Матеріал з Вікіджерел

Затиркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Заторохті́ти. Як горошок затиркоче. Гол. III. 458. *2) Заговорить быстро и невнятно. Звен. у.