Словник української мови (1927)/заторохтіти

by Борис Грінченко

◀ заторохкотіти

Словник української мови Борис Грінченко З заторохтіти

заторочити ▶

Київ: Горно, 1927

Заторохті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Заторохкоті́ти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. I. 139.