Словник української мови (1927)/заторочити

by Борис Грінченко

◀ заторохтіти

Словник української мови Борис Грінченко З заторочити

заторочка ▶

Київ: Горно, 1927

Заторо́чити, чу, чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89. 2) — світ = Зав'яза́ти світ. Вх. Зн. 20.

Заторочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. НВолын. у.