Словник української мови (1927)/затого
| ◀ затовмистий | Словник української мови З затого |
затока ▶ |
|
Зато́го, нар. Вот-вот, того и гляди, скоро уже. Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Киев. у. Час затого й жати. Хата, 110. От-от упаде затого. ЗОЮР. II. 20. Затого сивий волос проб'ється. Г. Барв. 248. Твоє море слав'янськеє, нове, затого вже буде повне і попливе човен. Шевч.