Словник української мови (1927)/затока
Зовнішній вигляд
◀ затого | Словник української мови З затока |
затокарити ▶ |
|
Зато́ка, ки, ж. Залив. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. I. 90.
За́тока, ки, ж. Скользкое место на дороге, где закатываются сани. Канев. у. Звен. у. См. За́біг 3. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.