Словник української мови (1927)/затужити
| ◀ затужавіти | Словник української мови З затужити |
затула ▶ |
|
Затужи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною. Чуб. V. 259. 2) Заплакать горестно с причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить! МВ. II. 145. В более тесном значении: заплакать над мертвым, произнося обычные в этом случае причитания. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить. Ном. № 787.