Словник української мови (1927)/затула
| ◀ затужити | Словник української мови З затула |
затулити ▶ |
|
Зату́ла, ли, ж. Защита, прикрытие. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. Нп. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшон в верхней одежде. Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Зату́лочка. Батечку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.