Словник української мови (1927)/затінок
| ◀ затінити | Словник української мови З затінок |
затіняти ▶ |
|
За́ті́нок, нку, м. 1) Место, находящееся в тени. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тень. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55.