Словник української мови (1927)/захвостати
| ◀ захвортунити | Словник української мови З захвостати |
захвостуватий ▶ |
|
Захвоста́ти, та́ю, єш, гл. О клиньях: заострить. Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз. Брацл. у.
Захво́стати, таю, єш, гл. Защелкать, захлопать кнутом в воздухе. Липов. у.
Захво́стуватий, а, е. Суживающийся кверху и кончающийся острием. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.
Захво́ськати, каю, єш, гл. = Захво́йдати. Ото захвоськала як рукав. Гринч.
Захвоща́тися, ща́юся, єшся, гл. Заторопиться, засуетиться. Чого він так захвощався сьогодня їхати? Ну, завтра б і їхав. Змиев. у.
Захе́катися, каюся, єшся, гл. = Заха́катися.
Захи́лий, а, е. Хилый, изнуренный. Шевч. 437.
Захиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. захили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Загинать, загибать, загнуть. 2) Закрывать, закрыть, прикрывать, прикрыть.
Захиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. захили́тися, лю́ся, лишся, гл. Укрываться, укрыться за кем или чем-либо. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка: я за його захилюсь, захилюсь, та й нікого не боюсь, не боюсь. Нп.
Захиме́рити, рю, риш, гл. Закапризничать.
Захи́рілий, а, е. Болезненный, захиревший.