Словник української мови (1927)/захвостуватий
| ◀ захвостати | Словник української мови З захвостуватий |
захвоськати ▶ |
|
Захво́стуватий, а, е. Суживающийся кверху и кончающийся острием. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.
| ◀ захвостати | Словник української мови Борис Грінченко З захвостуватий |
захвоськати ▶ |
|
Словник української мови — З
захвостуватий
Борис Грінченко
1927
Захво́стуватий, а, е. Суживающийся кверху и кончающийся острием. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.