Словник української мови (1927)/заєдно
| ◀ задякувати | Словник української мови З заєдно |
заєць ▶ |
|
Зає́дно, нар. 1) Вместе. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату… пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!». ХС. IV. 29. *О́чі зає́дно ще диви́лись. Глаза не отрываясь смотрели. Голос її звучав тепер як дзвінок, тільки очі заєдно ще дивились на свої білі пальці. Лепкий.