Словник української мови (1927)/заєць
| ◀ заєдно | Словник української мови З заєць |
заєчка ▶ |
|
За́єць, за́йця, м. 1) Заяц. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303. 2) Название вола с прямыми толстыми и приподнятыми вверх рогами. К. С 1898. VII. 44. 3) Детские игры: а) охотники охотятся за зайцем. Ив. 60. б) то-же, что и сі́ра кі́шка. Ив. 47. — земляни́й. Тушканчик. Сл. Яворн. Ум. За́йчик, за́йчичок, за́їнько. Зайчичок-стрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. О. 1861. V. 74.